Бульвар ім Тараса Шевченка
Прогуляємось тепер за однією з найкрасивіших вулиць Києва – бульвару Тараса Шевченка. Виник він у 30 – 40х роках ХІХ століття як Бульварна вулиця, перейменована пізніше спочатку на Шосейний бульвар, потім на Університетський, а в 1869 р. – у Бібіковський, за прізвищем київського генералгубернатора 183752 рр.. Д. Г. Бібікова. Він був вірним слугою імператора, ревним виконавцем політики Миколи I – русифікатором Південнозахідний краю. Т. Г. Шевченка назвав цього сатрапа «Капрал Гаврилович Безрукий» (Дмитро Гаврилович втратив руку в Бородінській битві).
Нинішню назву бульвар носить з 1919 року. Він починається від Бессарабської площі і закінчується на площі Перемоги. У дореволюційному Києві Бібіковський бульвар з’єднував два ринки – Бессарабський і базар на Галицькій площі (нині площа Перемоги), який кияни називали Євбаз або єврейський базар.
Колись тут був пустир на межах міста. Обживали його єврейська біднота, якій київська влада дозволила селитися в цій місцевості. Разом з поселенням виникло безліч дрібних магазинчиків, майстерень, де працювали шевці і кравці, годинникарі та точильники. Тут можна було замовити ключ замість загубленого і полагодити примус. Були тут і книжкові крамниці, в яких жваво торгували копійчаними детективами з серії пригод «знаменитих сищиків». Селяни привозили сюди свій товар, тут продавали поношені і крадені речі. Був на Євбазі ще «Обжорний ряд». Тут торгували допізна і готували вариво прямо на місці. Їжа була на будь-яку ціну, а про смак та якість ніхто і не питав. У базарній штовханині було привілля для кишенькових злодіїв, наперсточників та шулерів. Євбаз розтягнувся від вокзалу до місця, де сьогодні стоїть Повітрофлотський шляхопровід. Тут мінялося і продавалося все! Євбаз проіснував до початку 50-х років минулого століття.
Зелена алея
Особливу красу вулиці надає тополина алея, посаджена посередині. Це вже четверте покоління пірамідальних тополь, що прикрашають бульвар. Але спочатку 
тут були висаджені липи. У 1842 році на бульварі почали висаджувати привезені з Балкан саджанці каштанів, але вони погано приживалися. Зів’яле деревця викопали. Частина з них підібрали працівники ботанічного саду, частина саджанців забрали у свої садиби кияни. Завдяки дбайливим рукам каштани в Києві вижили і скоро стали дуже улюблені городянами.
На превеликий жаль, сьогодні київські каштани, які стали символом міста, тяжко хворі. Листя дерев покривають плями, вони сохнуть і скручуються ще до настання осені. Як говорять фахівці, це результат величезної кількості забруднюючих повітря автомобільних вихлопів і засолення грунту.
бульвар,