Журнал про будову

Все частіше наші співвітчизники пишаються тим, що змогли побувати на екскурсіях у Франції, Німеччині, Польщі. Вони захоплюються західними красою та історією. Але варто відвідати лише кілька міст України – і утриматися від подальших поїздок по рідній країні вже неможливе. Приголомшлива природа, багата історія, неповторний колорит тієї чи іншої місцевості заворожують нітрохи не менше заморських див. Треба лише відправитися в подорож, щоб побачити і відчути це, щоб відзняти сотні кадрів і зрозуміти, наскільки багата українська земля.

Про невеликому містечку Кременець, що розташувався між горами на півночі Тернопільської області, багато хто і не чули, а за співзвучністю асоціюють його з Кам’янець – Подільським. Хоча історія цього містечка не менш цікава. Далеко не кожен населений пункт може похвалитися настільки давньою датою народження і таким багатством історичної спадщини. «Справжній діамант« полудневої Волині », як назвав Кременець Михайло Грушевський, або, як його ще часто називають,« перлина Волинського краю », буквально просочений багатовіковим диханням історії. Кременець відомий як найбільший культурно – освітній центр XIX століття. Його називали «Волинські Афіни» завдяки створеній в 1805 році зусиллями Гуго Коллонтая і Тадеуша Чацького славетної Кременецької гімназії (з 1819 р. – ліцей). За рівнем освіти та наукових досягнень Кременецький ліцей тоді мало чим уступав відомим західним університетам. Багато випускників ліцею залишили свій слід в історії України, Росії, Польщі. З Кременцем пов’язані імена уродженця міста, видатного польського письменника Юліуша Словацького, українського письменника Уласа Самчука, єврейського просвітителя, філолога Ісаака Бер – Левінзона, українського композитора Олександра Хотовицького, видатного ботаніка, німця за походженням, Віллібальда Бессера, польського історика і громадського діяча Йоахіма Лелевеля.

Старовинний Кременець можна без перебільшення назвати музеєм під відкритим небом. Місто було свідком бурхливої історії: спочатку він входив до складу Галицько – Волинського князівства, потім – Литовської держави (до Люблінської унії 1569 року), Речі Посполитої, після третього поділу Польщі понад сторіччя існував під владою Російської імперії, а з 1921 – го по 1939 рік Кременець знову у складі Польщі. Кожна історична епоха залишила тут свої неповторні реліквії.

У це складно повірити, але в містечку з населенням 22 тис. жителів налічується більше двадцяти двох церков і костьолів, чотири унікальні кладовища (козацький цвинтар з могильними плитами, саме старе єврейське кладовище (XV століття), польське кладовище, стародавня фортеця). Рідкісне по своїй мальовничості розташування міста (у невеликій ущелина) і відмінні видові майданчики заворожують приїжджих.

1. Історія однієї вулиці
2. Результати для церква
3. Результати для монастир
4. Створений століттями
5. Український Бар Новий бібліотечний проект

Pages: 1 2