Прогулянка по Києву Площа Слави
Останнє, розгорнуте до площі кутовий будинок, не схоже ні на одне будова в Києві. Це оригінальне ефектне будівля готелю «Салют», побудоване «Київміськбудом» за проектом групи архітекторів на чолі з А. Мілецький (інститут «Київпроект»). Воно цікаве і з точки зору конструкції, тому що являє собою несучу бетонну трубу, на якій консольно навішені шість житлових поверхів, що мають у плані форму еліпса.
Усередині труби знаходяться ліфти, стояки всіх комунікацій і спіральний пандус, по якому можна спуститися з поверхів готелю. На другому поверсі стилобатній 
частини будівлі розташований ресторан.
Зверху, під дахом передбачався другий – літній ресторан. У підвальній частині знаходиться паркінг для автомашин. Спочатку будівля проектувалась 18 – поверховим, але вже в процесі будівництва його «урізали». Готель замислювалася в комплексі з перебувають поруч колишнім Палацом піонерів і школярів. Але вона була передана Держплану Україні, а після його ліквідації – приватизована. Зараз ходять чутки про бажання нинішніх господарів готелю надбудувати будинок у відповідності з початковим проектом. Але поки це тільки чутки …
Готель стоїть на місці, де в 1750 році була побудована триярусна дзвіниця в стилі українського бароко, що належала собору святого Миколая, який знаходився поблизу. Сам же собор був побудований на пожертви гетьмана Івана Мазепи ще у 1690 – 93 роках за проектом російського архітектора Осипа Старцева. Монументальна будівля собору в стилі українського бароко було багато декоровано. У ньому був встановлений унікальний семиярусний іконостас. Недалеко від собору стояла трапезна, побудована в кінці ХVІІ століття. Монастир отримав прізвисько «Великого Микільського», на відміну від «Малого» – Нікольського Слупського монастиря.
У 1831 році собор був переданий військово – інженерному відомству. З тих пір його стали називати «Військовим». Тут проводилися молебні «на дарування перемоги», відспівували загиблих воїнів, проводили обряд вінчання.
Сквер перетворюється в парк
Ми вийшли на площу Слави. У кінці ХІХ – початку ХХ століть вулиця Микільська закінчувалася біля початку нинішньої вулиці Суворова. Далі йшов пустир, на якому за розпорядженням коменданта Печерської фортеці, генерала О. Аносова, в 1895 році був розбитий невеликий сквер. Пізніше сквер стали називати комендантським, а ще пізніше – Аносовський. Наразі вулиця перетинає площу і триває вздовж парку.
У повоєнні роки сквер перетворився на парк площею 9,5 га. Його реконструювали і упорядкували.